Не малюється мені зараз. Зате читається, фільмопереглядається і пролітомріється.
А ще я наче той Пингвик, який не вміючи літати, вірить словам вчених про те, що він птах, і мріє стати ластівкою. І я вірю в нього/себе.
Те, що знайшло затишний прихисток на стіні Баласькиної кімнати. Насправді одні з перших осмислених робіт, і тому цінні та одні з улюблених (принаймні одна так точно!). І до лоскоту в животі приємно, що вони приносять комусь радість.
білошкірі мої долоні
затуляють собою небо.
я сьогодні сама священна,
незахищена, бо сама.
вечір холодно гладить скроні,
зазирає мені під ребра.
я ховаю в своїх легенях
те, чого у твоїх нема.
вікторія черняхівська
хто кому перший простягне руку?
стільки всього в нас обох намішано.
так і стояли, як два придурки.
жоден із нас не потрібен іншому.
В. Черняхівська
Дим у волоссі, вершки у каві,
Білизна з машинки – наскрізь рожева.
Є речі, які мені ще цікаві,
Є люди, мені не потрібні вже.
І той, хто мене з-за плеча гукав,
Той кладе слухавку й розвертається.
Я бачу, що в нього хода легка,
А в мене холонуть чашки на таці.
В. Черняхівська
Витинаночки *_*
Нещодавно натрапила в просторах інтернету на цікаву річ - витинанку. Це, на перший погляд незамудроване мистецтво вирізання з паперу візерунків, виявилось напрочуд важким! І спочатку мені здалося, що це нереально, але з кожним вирізаним елементом я починала вірити в те, що Я МОЖУ ВСЕ. Ось такі от вони вірувселяючі, ці витинанки. :)
Цим займатиметься лише божевільний.)
п.с. один день мого життя - дерево - викладу пізніше, коли приклею його на основу для кращого ефекту)
